Є історії, про які неможливо мовчати. І є люди, яким ми повинні дякувати безмежно. І сьогодні — історія про неймовірну жінку-героя, яка торкнулася серця так, що тепер живе в ньому назавжди.

Мария Шиліна — доброволиця, військова лікарка-хірургиня.

Вона служить на стабілізаційному пункті 113 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ , де щодня разом із побратимами-медиками рятує життя українських військових.
Це історія про людей із величезним серцем.

Північ України — один із найважчих напрямків, де від початку повномасштабної війни тривають бої. Саме сюди потрапляють найважчі поранені з передової, і медики мають лічені хвилини, щоб стабілізувати людину та дати їй шанс жити.

Коли почалася повномасштабна війна, Марія, не вагаючись, пішла добровольцем. Молода жінка, лікарка, яка могла залишатися в цивільному житті, обрала інше — бути там, де її знання рятують життя.

Медики працюють під обстрілами, у постійній напрузі і на межі людських можливостей. Вони теж отримують поранення, інколи повертаються до роботи ще не повністю відновившись, але майже ніколи не говорять про свої труднощі — бо для них головне встигнути врятувати ще одне життя.

Марія одного разу сказала дуже просту і сильну фразу:
«Поки у хірурга є руки — він зобов’язаний працювати».

Нещодавно Волонтерський центр "Ілліос" передавав допомогу на Харківський напрямок. Разом із нею ми мали честь передати знак поваги для Марії Шиліної та для стабілізаційного пункту 113-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.

Нашим центром було передано освячену ікону святого Георгія Побідоносця з Афону та обереги з Греції — як знак підтримки і солідарності.

Марія Шиліна нагороджена медаллю «За визволення Харківської області».

У цивільному житті вона — лікарка, суддя Автомобільної федерації України та членкиня Автомобільного клубу Харкова.

Пам’ятаймо і підтримуймо тих, завдяки кому живе наша країна.

Низький уклін Вам.