24 листопада 2018 року українська громада Північної Греції зібралася в Храмі Святого Миколая Орфаноса щоб відзначити 85-ту річницю Голодомору та вшанувати його жертв під час звершення панахиди.  Цього року Божественну службу з цієї нагоди очолив Ігумен Священного Царського Патріаршого і Ставропігійного Монастиря Влатадон Нікіфор, йому співслужили Ігумен Монастиря Дайбабе (Чорногорія) Даниїл, священик Храму Григорія Палами (м.Салоніки) Архімандрит Євсевій та священник Монастиря Влатадон отець Юрій (Гнатів). На службі, разом з численними представниками української громади, були присутні Консул-керівник Консульства України в Салоніках Олександр Воронін з родиною та працівники Консульства.

Після проведення панахиди, учасники заходу приєдналися до загальнонаціональної акції “Запалімо свічку пам'яті” та вшанували хвилиною мовчання загиблих під час Голодомору,  а також, оскільки днями відзначався День Свободи та Гідності - загиблих під час Революції Гідності та при захисті нашої держави через збройну агресію Росії проти України, яка триває з березня 2014 року.

Довідково.

Голодомор – це геноцид української нації в 1932-1933 роках, скоєний керівництвом Радянського Союзу з метою упокорення українців, остаточної ліквідації українського спротиву режиму та намагань побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави. Загальні втрати українського населення від Голодомору оцінюються в понад 10 мільйонів осіб.

Політика радянського режиму викликала опір з боку українського народу проти колективізації, політики оподаткування, пограбування, терору та насильства органами влади. Історики зафіксували близько 4 тис. масових виступів селян на початку 1930-х років. Почуття національної ідентичності українського селянина суперечило ідеології Радянського Союзу. Це було основою українського націоналізму і становило загрозу єдності та самому існуванню СРСР.

Не бажаючи втрачати Україну, радянський режим вибудував план винищення частини української нації, що був замаскований під плани здачі хліба державі. Йшлося про повне вилучення всіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших продуктів харчування та майна в якості штрафів за невиконання плану здачі хліба. Перетворивши Україну на територію масового голоду, режим перекрив всі шляхи до порятунку. Лише селянам України та Кубані було заборонено виїжджати до міст, до Росії і Білорусії. 22,4 мільйони людей було фізично заблоковано в межах території Голодомору.

Навесні 1933 року смертність в Україні набула катастрофічних масштабів. Пік Голодомору припадає на червень місяць. Тоді щодоби мученицькою смертю помирало 28 тисячі осіб, щогодини – 1168 чоловік, щохвилини – 20 людей.

Це все здійснювалось за наявності великих запасів зерна у централізованих державних резервних фондах та масштабного продовольчого експорту. Вчинення геноциду в Україні у 1932-1933 роках підтверджується тисячами розсекречених сьогодні документами органів влади та Комуністичної партії. Голодомор актом геноциду прямо визнали 13 держав світу.

У рамках своєї діяльності як на двосторонньому, так і багатосторонньому рівнях Україна виступає за встановлення історичної правди і вшанування міжнародним співтовариством пам’яті про мільйони українців, котрі були цілеспрямовано знищені сталінським режимом.

Геноцидом Голодомор в Україні визнали вже 16 країн світу: Канада, США, Австралія, Португалія, Ватикан, Естонія, Литва, Латвія, Грузія, Польща, Угорщина, Еквадор, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу.